Перша письмова згадка про Радивилів припадає на час, коли цей край ще входив до Великого князівства Литовського, але вже 1569 року він опинився в складі Польщі (Речі Посполитої), і містечко адміністративно потрапило до складу Кременецького повіту Волинського воєводства.
Важливий для Радивилова і всієї Радивилівщини час – роки Національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького, адже в 1649 і 1651 pоках під час переміщення військових селянсько-козацьких сил в нашому місті побували окремі загони і напевно ж поповнилися місцевими людьми. Уже в 1676 році містечко зазнало татарського набігу, що супроводжувався, як звичайно, грабежами, підпалами будівель, убивствами.
Ще одна віхова дата – 1795 pік. Правобережна Україна приєднана до Росії, причому на новій території імперії Радивилів опинився при самому краю – далі була Австрія. Містечко включили до Кременецького повіту (спочатку Волинське намісництво, потім Волинська губернія). Для розвитку Радивилова час настав сприятливий: тут розташували прикордонні війська, запроваджена митниця з приїжджим відповідним чиновництвом.
Важливий факт в історії Радивилова – Польське повстання 1863 року однією зі своїх кривавих сутичок торкнулося міста, залишивши могили протиборствуючих вояків. У 1866 p. Радивилову надали статус волосного центру, однак ще більше пожвавило його виробничо-торговельне життя те, що з 1870 року став містом.
Перша світова війна принесла руйнування, Радивилів багато разів переходив з рук у руки різних військових сил (австро-німецьких, російсько-більшовицьких, польських). У роки Української революції в Радивилові побував «уряд на колесах» Симона Петлюри, чимало городян підтримали УНР.
Після включення частини Західної України до складу Польщі в місті діяли осередки КПЗУ, ОУН, «Просвіти», «Пласту» та інших партій і політичних організацій. Активістів поліція виловлювала і кидала у в’язниці.
З вересня 1939 року Радивилів, як і весь наш край, – у складі України (яка, в свою чергу, була в складі СРСР). Наприкінці року місто стало районним центром Рівненської (Ровенської) області. Тоді ж була змінена назва міста. Період з 30 червня 1941 р. по 19 березня 1944 р. – один з найважчих в історії – у Червоноармійську господарювали німецько-фашистські загарбники. Та радивилівці не корилися окупантам – вони йшли в ліси, в підпілля, творили загони УПА для боротьби.
Чергова віха – 1944 рік. Бої в районі Червоноармійська точилися близько 4 місяців, тут загинули майже дві тисячі воїнів – представників різних народів. До кінця 40-х років у районі Радивилова йшли сутички загонів УПА з більшовицькими енкаведистами і військовими спецпідрозділами.
Після війни місто поетапно відбудоване, у 70 – 80-і роки тут велося значне житлове будівництво, з’явилися 5-поверхові житлові будинки, нові приміщення промислових підприємств і споживчої кооперації, районного будинку культури, лікарні, школи №1, дитячого садка, профтехучилища, готелю, автостанції. У місті з’явився історичний музей.
3 березня 1993 року Постановою Верховної Ради України № 3044-XII місто Червоноармійськ перейменовано на Радивилів, а Червоноармійський район – на Радивилівський.
